–                    дохідністю підприємства, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фінансової діяльності;

–                    сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позичальником заходів, спрямованих на визначення ліквідності балансу, співвідношення між власними й залученими коштами;

–                    погашенням кредиту, вивчення якого здійснюється шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, надання гарантій, використання заставного права;

–                    забезпеченістю кредиту з погляду визначення прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи підприємства, включаючи цінні папери.

Кредитоспроможність класифікують за різними ознаками, головні із них наступні [15, 145]:

1.     За строком запозичення коштів:

–                    комерційна(короткострокова) кредитоспроможність;

–                    інвестиційна(довгострокова) кредитоспроможність.

2. За регіональною приналежністю позичальника:

–                    кредитоспроможність національного позичальника;

–                    кредитоспроможність іноземного позичальника.

3. За масштабом діяльності:

–                    кредитоспроможність великого позичальника;

–                    кредитоспроможність середнього позичальника;

–                    кредитоспроможність малого позичальника.

4. За сферою діяльності позичальника:

–                    кредитоспроможність виробничого підприємства;

–                    кредитоспроможність підприємства працюючого у сфері торгівлі і послуг;

–                    кредитоспроможність фінансової організації.

Метою управління кредитоспроможністю є забезпечення такого її рівня,