областями, на північному заході – з Харківською, на північному сході – з Луганською, на сході – з Ростовською областю Російської Федерації, з півдня – омивається Азовським морем. Територія області простягнулась з півночі на південь на 240 км та зі сходу на захід – на 170 км. Область займає західну частину Донецького кряжу на східну половину Приазовської височини. По території краю проходить вододіл річок басейнів Чорного та Азовського морів.
Рельєф Донецької області горбисто-рівнинний, з характерною сильною ерозією ґрунтів. Північна та центральна частини області – це Донецький кряж, південна – Приазовська височина. У ландшафтній структурі території області переважають степові височини та схили , степові рівнинні комплекси терас, а також горбисті, піщані та лісові рівнини, річкові долини та мережа балок. Типові ландшафти області – сильно розчленовані балками рівнини та височини, які переходять у заплавні ландшафти річкових долин, а також лиманні рівнини на морському узбережжі.
Донецький кряж є головним у Донецькій області. За своїм характером земна поверхня кряжу є хвилястою рівниною. Максимальні відмітки висот по Донецькому кряжу 200-260 метрів (Саур могила, 277 м). Амплітуда висот в цих районах досягає 200 м. Це все, що залишилося від колись досить високого гірського масиву. На околицях Донецький кряж втрачає і без того скромну висоту, зливаючись з навколишніми річковими долинами. І лише до Сіверсь-кого Дінця він обривається крутим уступом, оголюючи древні крейдяні від-кладення.
Крайня північ області – це Донецька терасна рівнина, яка є долиною Сіверського Дінця і розміщена між Донецьким плато і Донецьким кряжем. Ширина долини коливається від 4 до 26 км, довжина її – 200 км. Значні роз-міри долини свідчать про те, що колись Сіверський Донець був набагато ба-гатоводним, чому сприяв більш вологий субтропічний клімат.
На півдні області розташована Приазовська височина, яка є хвилястою поверхнею, де виділяються самотні горби, так звані “Могили” (сама висока точка – Могила Гончариха, 278 м). Приазовська височина також розчленована ярами і балками, але значно менше, ніж Донецький кряж. Місцями на височині оголюються корінні породи – граніти і гнейси. Поступово знижуючись в південному напрямі, Приазовська височина переходить у вузьку При-азовську низовину – частину обширної Причорноморської рівнини, що займає весь південь України. Вона є рівним розораним степом, що спускається до Азовського моря.
У районі поширення вапняків (Волноваський район) і солей (Артемів-ський і Слов'янський район) розвинені карстові форми рельєфу. Своєрідність до рельєфу Донецької області вносять об'єкти техногенної діяльності людини – сотні порідних відвалів, висота яких інколи перевищує 100 метрів.
Геологічна будова. Донецька область розташовується на південно-східній околиці Східно-Європейської платформи – одної з найбільших і відносно стійких ділянок земної кори. Кристалічна підстава платформи складається кристалічними сланцями, гнейсами і гранітами архею і протерозою. Осадовий чохол складається з відкладень палеозою, мезозою і кайнозою, що досягають потужності 3-5 км. У Дніпровсько-Донецькій западині Східно-Європейської платформи, що захоплює північ Донецької області, спостерігаються багаточисельні соляні куполи з покладами нафти, газу і кам'яної солі. Характерною особливістю геологічної будови є наявність потужних відкла-день кам'яновугільної системи в центральній і східній частинах області і вихід на поверхню інтрузивних утворень кристалічного щита в південних і західних районах.