Величина доходів безпосередньо впливає на рівень прибутку. В економічній теорії у різні періоди розвитку країни категорія прибутку була об’єктом особливого вивчення. Однак до теперешнього часу в економічній літературі не існує єдності у позиції щодо сутності даної категорії, її походження і функцій.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур. У загальному вигляді, прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення.

Він інформує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва й реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання.

У ринкових умовах розрізняють прибуток, зароблений “ на ініциативі ” ; прибуток, отриманий за сприятливих умов; прибуток, вилучення якого можливе завдяки визнанню громадськими інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимий прибуток). На думку вчених та фахівців з економічної теорії, жодна з вищеназваних ситуацій у чистому вигляді в економічній дійсності не зустрічається. У більшості випадків прибуток одночасно є отриманим, заробленим і допустимим.

Прибуток є рушійною силою ринкової економіки в цілому, джерелом економічного та соціального розвитку держави й кожного окремого суб’єкта підприємницької діяльності, критерієм ефективності діяльності.

Аналіз наукових праць з питань доходів та результатів діяльності дає змогу стверджувати, що у сучасній науці поняття “прибуток” має різні значення. Одні вчені розглядають його як доходи, отримані підприємством, задоволення, яке одержить споживач, зиск, отриманий внаслідок проведення того або іншого заходу. Однак, у всіх випадках мова йдеться про прибуток підприємства, споживача, суспільства. Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття прибутку завжди була ідея, що він є