же, у всьому майні підприємства;

- запобігти «розмиванню» вартості своєї частки у статутному капіталі внаслідок емісії акцій за низьким курсом;

- зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників;

- компенсувати збитки від «розмивання» частки в статутному фонді тим власникам, які не скористались переважним правом на покупку додаткових корпоративних прав, а продали його.

Кількість прав на купівлю залежить від кількості наявних «ста­рих» акцій. Право на придбання нових акцій підкріплюється диві­дендним купоном. Права продають та купують на біржі протягом двох тижнів після початку передплати на акції нової емісії, але пе­ред проведенням самої емісії. Старі акції та переважні права на ку­півлю нових продаються окремо. Одночасно з початком торгівлі пе­реважними правами ціна старих акцій автоматично зменшується на вартість переважного права.

Якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або колишні власники купити акцій більше, ніж їх квота в статут­ному капіталі), їм слід придбати переважні права в тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися. Якщо акціонер поступає­ться своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відпо­відає різниці між біржовим курсом старих акцій і середнім курсом, який сформувався після збільшення капіталу. За збільшення капіта­лу у співвідношенні 2 до 1 покупець нових акцій повинен придбати два переважні права для купівлі однієї акції за курсом емісії. 

Вартість переважного права визначається співвідношенням, з яким робиться емісія, курсом емісії та біржовим курсом старих акцій. Розра­хункова ціна переважного права визначається за такою формулою:

де П — грошова оцінка переважного права на покупку нових акцій;