Прямі податки - це податки, остаточним платником яких є власник оподаткованої власності чи отримувач оподаткованого доходу. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більші внески до бюджету справляють ті особи, котрі мають вищий майновий статок або вищий рівень доходів. До таких податків відносяться: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно та ін.

Непрямі податки - це податки, які сплачуються в залежності від зроблених виплат, і вони, як правило, становлять певну частку в ціні товарів (робіт, послуг), які є об'єктом купівлі платника податків. Таким чином, остаточним платником непрямого податку є споживач продукції (послуг), на якого податок перекладається через надбавку до ціни. А закон покладає юридичний обов'язок сплати такого податку (надбавки до ціни) на підприємство після реалізації продукції (послуг). Основними видами непрямих податків в Україні є податок на додану вартість та акцизний податок.

Прямі податки (перекладні) вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання продукції. Прямі податки можуть через зростання цін також перекладатися на споживача.

Різні податки мають неоднакову ступінь перекладності.Так неперекладними вважаються наступні податки: податок на ренту, податок на доходи фізичних осіб; податок на предмети монопольного характеру; податок зі спадщини. Щодо перекладності податку в прибуток існує дві  точки зору:

1) податок на прибуток неперекладний і володарі акцій компаній вимушені нести тягар оподаткування у формі нижчих дивідендів або меншої суми нерозподіленого прибутку;

2) частина податку на прибуток корпорації може бути перекладена на споживачів через вищі ціни.