визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об'єктів.
Для виявлення на об'єкті джерел небезпеки використовують перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам. У процесі ідентифікації використовують:
перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;
перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу[14, 37, 38];
перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.
Для встановлення рівня можливих надзвичайних ситуацій необхідно визначити такі показники: територіальне поширення імовірних надзвичайних ситуацій; кількість осіб, що можуть постраждати від впливу наслідків можливих надзвичайних ситуацій; кількість осіб, яким можуть бути завдані пошкодження у результаті можливої аварії на об'єкті; збитки від наслідків можливих надзвичайних ситуацій. Об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати надзвичайні ситуації місцевого, регіонального або державного рівнів [37, 38]. Об'єкти, які підпадають під дію нормативно-правових актів належать до потенційно небезпечних незалежно від рівнів надзвичайних ситуацій, які можуть ініціювати виявлені джерела небезпеки. Об'єкт господарської діяльності, який за результатами ідентифікації не підпадає під вищезазначені вимоги, не визнається ПНО. Об'єкти господарської діяльності, які за результатами ідентифікації визнані потенційно небезпечними, підлягають обліку територіальними і місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.