Оцінка гірських порід, призначених для отримання щебеню, виробляється у відповідності до вимог ГОСТ 23845-86 «Породи гірські скельні для виробництва щебеню для будівельних робіт. Технічні вимоги і методи дослідження», затвердженим і введеним в дію Постановою Державного комітету СРСР по справам будівництва від 22 липня 1986 р., № 98. Ці вимоги поширюються на породи з середньою щільністю вище 2 г/см3, необхідні для виробництва щебеню будівельного по ГОСТ 8267-82, щебеню для баластного шару залізничного шляху по ГОСТ 7392-85 і щебеню для підстав покриття автомобільних доріг по ГОСТ 25607-83.

Гірські породі оцінюють петрографічною характеристикою і показниками фізико-технічні властивості.

Петрографічна характеристика повинна включати найменування породи і її генетичну групу, вміст включених порід та мінералів які відносяться до шкідливих домішок, оцінку структурних і текстурних особливостей, дані про наявність або відсутність слідів вивірення, вторинних змін, зон дроблення, роз сланцювання, вміст прослоїв глинястих та інших порід що засмічють.

Фізико-технічні властивості порід оцінюють наступними наступними показниками: міцність, містом слабих різностей, морозостійкістю, водопоглиненням, істиною і середньою платністю і пористістю, електроізоляційними властивостями (тільки для порід, призначених на щебінь для баластного слою залізничних шляхів), тріщіноватістю, радіаційно-гігієнічними показниками.

Міцність порід оціньють граню міцності зразків при жатті сухому і насиченому водою стані. Маркою по міцності при жатті в насиченому водою стані (таб. 1.) маркою по міцності, яку виявляють по дробленню щебеню в циліндрі при жатті (роздавленню) щебня в циліндрі (таб. 2.), маркою по морозостійкості (таб. 3.). Крім того, породи, призначені для виробництва щебеню в будівництві автомобільних доріг характеризуються з утертістю в пол