Основними джерелами забруднення атмосфери при підземній розробці родовищ є газопилові викиди з підземних гірських виробок, газопилові викиди з породних відвалів і складів корисних копалин. В даному випадку під викидами розуміється надходження в атмосферу з підземних гірських розробок рудного (шахтного) повітря, маса якого може бути досить зачною, хоча концентрація забруднюючих речовин в ньому звичайно не настільки м′яка.
З урахуванням викладеного можна констатувати, що рудне повітря, що подається на поверхню, забруднює атмосферу. Кількість такого своєрідного забруднювача велика, так, згідно розрахунків, добування 2025 млн. т. вугілля в рік в 4033 шахтах різних країн світу супроводжувалось винесенням в атмосферу приблизно 27 млрд. м3 метану і 16,8 млрд. м3 диоксиду вуглецю.
Окрім цього варто мати на увазі, що деяка кількість метану і диоксиду вуглецю при дегазуванні пластів вугілля і газоносних порід, мігрує по тріщинах до земної поверхні, безпосередньо забруднюючи таким чином атмосферне повітря.
До значних за своїм значенням „неорганізованим” джерелам пилегазових забруднювачів атмосферного повітря відносяться також відвали порід. В породних відвалах вугільних шахт міститься значна кількість вугілля (від 5 до 20%), піриту (до 10%) і сірки (від 5% і більше).
Забруднення повітряного середовища відбувається при ерозії, окисленні і горінні породи.
Самозапалювання відвалів часто відбувається на шахтах, де проводиться розробка вугільних пластів з викидом летючих речовин більше 20 % і тих, що містять більше 3% сірки.
Об′єми забруднюючих атмосферу пожежних газів, що виділяються з 1 м2 поверхні палаючого відвалу, досягає 180 м3/год. Після припинення експлуатації відвалів, поверхневі осередки горіння достатньо швидко зникають, однак всередині відвалів горіння продовжується на протязі 7-12 років.