Американські психологи висловлюють думку про існування певної групи людей, які відзначаються винятковою обдарованістю до відповідних професій, але через несприятливі соціальні умови позбавлені спеціальної освіти, і тому не підозрюють, що мають певні здібності, відчувають болісну невдоволеність від будь-якої «простої» професії, що й спричиняє їхнє «блукання по професіях». Таке «блукання» може зрештою завести цих людей на «соціальне дно». Для перевірки такої гіпотези було протестовано близько сотні людей з «соціальної ями». І виявилось, що два або три похмурих бідолахи, які пустилися берега, показали на окремих тестах результати, значно вищі від норми. Вони були залучені до вузькоспеціальних програм освіти, де отримували знання у дозах, непосильних для звичайних студентів, засвоювали знання з казковою легкістю й незвичайним натхненням. Результат був приголомшуючий — один із них через вісім місяців став професором, другий — через півтора року очолив відділ електроніки у солідній науково-дослідній установі.

Однак слід підкреслити, що геній — не тільки щаслива «порода», іскра Божа, це також сприятливе середовище, в якому може розкритися творчий потенціал людини, і наполеглива праця над собою. Як відзначив А. Ейнштейн, геній — це лише на 10 відсот ків талант, а на 90 відсотків — наполеглива праця й терпіння.

Існує ще психопатологічна концепція природи творчих здіб ностей. Її прихильники, спостерігаючи творчі особистості, нерідко спосіб їхнього життя пов’язують з ексцентричною поведінкою, сварливим характером і, головне, винятковістю продукту їхньої творчості. Тому вважають, що процес творення — це психологічна «ненормальність», патологічне відхилення (аномалія) від нормального психічного стану. Класичним виявом такого погляду є твердження італійського психіатра і кримінолога Ч. Лом­брозо про геніальність як психопатологічне явище, хоча й особливого ґатунку. Про це, на його думку, свідчать і такі соматичні (тобто тілесні) ознаки творців, як хиби постави, вузькогрудість, фізична нерозвиненість, худорлявість, деформований череп, а також типовий для душевнохворих вираз обличчя, часто заїкання, бездітність, замкнутість, грубість, недостатня повага до батьків і старших тощо. Якщо у талановитих або обдарованих людей (але не геніальних) процес творчості викликається й супроводжується певним зусиллям, то у геніїв він відбувається спонтанно, імпульсивно, у напівсні, в стані депресії, меланхолії, а іноді навіть у маніакальному стані. Геніям притаманна гранична нервозність і схильність до психозів.