Співробітництво України в рамках ГУАМ
7

Головне призначення ГУАМ на цьому етапі було у зміцненні субрегіональної та регіональної стабільності країн, а не у виконанні військово-союзницьких зобов'язань чи забезпеченні дотримання принципу колективної безпеки та оборони. Це трохи нейтралізувало протидію деяких держав регіону діяльності ГУАМ. Труднощі щодо узгодження дій учасниць об'єднання виникли внаслідок реалізації південного маршруту транспортування каспійської нафти, який обходив українську територію.

Підписання угоди про будівництво трубопроводу Баку—Джейхан зменшило не досить високі шанси України на реалізацію власного проекту Одеса—Броди. Нагадаємо, що Україна розпочала будівництво нафтопроводу і нафтового термінала, не підписавши рамкових міжнародних угод з країнами — власниками нафти. Ускладнила проблему позиція російської сторони: російська дипломатія розпочала масовану боротьбу за нейтралізацію геоекономічних планів ГУАМ, активізувавши (у 1998–1999 рр.) південний вектор енергопроектів, в яких були зацікавлені провідні енергетичні компанії.

За сприяння спеціалізованої установи ООН — ЮНІДО, Росія та Іран розпочали розробку проекту створення транспортного коридору Північ-Південь (Гельсінкі—Москва—Тегеран—Ер-Ріад) під скороченою назвою НОСТРАК, який можна трактувати як доповнення до європейського проекту ТРАСЕКА. Отже, перспективи ГУАМ виявилися залежними від спроможності Росії реалізувати свої альтернативні трубопровідні проекти «Голубий потік», «Ямал—Європа», «Північний маршрут», а також КТК-Тенгизьке нафтове родовище в Казахстані — Новоросійський порт.

Практика співпраці країн ГУАМ довела ефективність механізму багатосторонніх консультацій, що й становило основу організаційної структури об'єднання. Етапною подією у становленні нового регіонального об'єднання виявився червневий саміт 2001 року (м. Ялта), який визначив остаточну мету — об'єднання в міжнародну організацію. За результатами саміту країни уклали Ялтинську хартію, Конвенцію учасниць ГУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань; обговорили можливість укладення Угоди про створення зони вільної торгівлі, в межах якої — питання, пов'язані з розвитком, функціонуванням і гарантуванням безпеки інфраструктури транспортних комунікацій, що проходять через територію ГУАМ (зокрема ТРАСЕКА). Було домовлено про введення інституту головування в ГУАМ.