ВИСНОВКИ

Асертивна людина повинна поводитися гідно, не принижуючи ні себе, ні іншого. Дотримуватися правила субординації, неминуче повинна узяти на себе велику відповідальність, оскільки її поведінка носить і повчальний характер. Вирішуючи педагогічний конфлікт, вона має одночасно бути здатною показувати учневі (співрозмовнику учаснику тренінгу) варіанти поведінки в подібній ситуації, отже, закладаючи основи його поведінки в майбутньому.

Сформульовані правила частково присутні в традиційних роботах з педагогічної комунікації, але, на жаль, найчастіше ми зустрічаємо їх у роботах, присвячених проблемам порушення взаємодії старшого покоління з молодшим, порушення поведінки у підлітків, а також проблемам зняття стресу, викликаного неправильним відношенням людини до самого себе і до тих, що оточують. Тобто про незалежність і гідність піклуються вже не педагоги, а лікарі              психологи.

Отже, більшість зарубіжних авторів вважають, що асертивна поведінка в комунікативному процесі, в його трактуванні, що широко використовується, – це оптимальний варіант спілкування вчителя з учнями або учасника тренінгового процесу з партнером (начальника з підлеглим, батьків з дітьми тощо), що призводить до формування самостійної і відповідальної особистості, здатної успішно вирішувати проблеми, – психологічні, освітні, виробничі та ін. Це і є мета сучасної гуманітарної освіти.