ням  і розпорядженням майном; страхування відповідальності — пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну гро­мадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальни­ком і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страху­вання встановлюються правилами страхування, що їх визначає страховик само­стійно. Конкретні умови страхування встановлюються при укладенні договору страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не пов'язаних зі страхуванням.

Види, умови та порядок проведення обов'язкового страхування встановлю­ються відповідними актами законодавства України. При цьому страхувальник вільний у виборі страховика, якщо інше не передбачено актами законодавства.

Страхування виконує ряд функцій: а) компенсаційну, оскільки страхові фон­ди використовуються насамперед для відшкодування страхувальникам заподія­них збитків; б) превентивну, бо з цих фондів фінансуються профілактичні захо­ди з відвернення шкідливого впливу стихійних сил природи та інших негативних наслідків; в) функцію сприяння розвиткові економіки, адже частина прибутку страхових організацій перераховується у доход державного бюджету.

Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок страху­вання, регулюються нормами  статей 998—1018 ЦК України, Законом України "Про страхування", правилами окремих видів страху­вання, що встановлюються відповідними чинними нормативними актами законо­давства України. Відносини з морського страхування суден, вантажів та інших об'єктів регулюються нормами, що містяться у Кодексі торговельного море­плавства і правилах про окремі види морського страхування.