5. Політика "дешевих" і "дорогих" грошей

Держава, маніпулюючи через свій центральний банк важелями кредитного регулювання - операціями  на  відкритому  ринку цінних паперів, зміною норми обов'язкових резервних  вимог  і змінної облікової процентної ставки, може здійснювати політику "дешевих" і "дорогих грошей".

Політика "дешевих" грошей має на меті зробити кредит дешевим і легкодоступним, щоб збільшити обсяг сукупних витрат і зайнятості в умовах економічного спаду чи депресії.  Політика "дорогих" грошей полягає в обмеженні пропозиції  грошей,  щоб зменшити сукупні витрати і стримати інфляцію. У  першому  випадку  відображається  кейнсіанські  уявлення  про  грошово-кредитне регулювання, а у другому - неокласичні  (монетаристські).

Коли центральний банк проводить політику "дешевих"  грошей, він намагається збільшити їх  пропозицію  такими  діями:

- купівля державних облігацій в комерційних банків  і  населення;

- зниження резервної норми ;

- зниження  обліковоїставки проценту.

Це зовсім не означає, що усі ці дії  повинні відбуватись обов'язково і одночасно - центральний  банк  може застосовувати лише один із цих важелів регулювання пропозиції грошей (як правило, це  купівля  державних  цінних  паперів).

Якщо проводиться політика "дорогих" грошей, він здійснює такі заходи:

- продає державні облігації;

- підвищує  резервну норму або 30 підвищує облікову процентну ставку.