Вступ

Грошово-кредитна політика в будь-якій державі несе досить велике і вагоме значення. Без дієздатної і нормально функціонуючої грошово-кредитної політики годі сподіватися на нормальний розвиток не тільки фінансової галузі країни, але й економіки в цілому. Адже грошово-кредитна політика: це стабільність на національному грошовому ринку, це можливість залучати іноземні інвестиції, займатися довгостроковим кредитуванням, без якого сьогодні неможливий розвиток будь-якої галузі.

В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи  запровадження в обіг гривні.

Кредит походить від латинського “creditum”, що означає “позика”, “борг”. Цей термін також перекладається як “вірю”, “довіряю”. А тому категорія кредиту переважно розглядається економічною наукою як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі на тимчасове користування за відповідну плату. Таке визначення містить найбільш загальні характеристики, що розкривають зміст кредиту. Для України, яка переживає важкі часи, питання кредитування є досить важливим і найближчим часом буде залишатися вкрай актуальним.

Основною метою  грошово-кредитної політики є досягнення загального рівня  виробництва,  що  характеризується  повною зайнятістю  і  відсутністю  інфляції.  Кредитно-грошова  політика полягає в зміні пропозиції грошей з  метою стабілізації