Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
17

Облігація – вид цінного паперу, за яким її власнику виплачується щорічний доход, розмір якого наперед встановлений у формі певного відсотка до номінальної вартості облігації. Можуть випускатися іменні та на пред’явника, відсоткові, цільові, що вільно обертаються з обмеженим обігом.

Казначейські зобов’язання – вид цінних паперів, на пред’явника, що розміщуються виключно на вільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету й дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту й відсотків.

Вексель – офіційне боргове зобов’язання певної форми, яке надає його власникові право вимагати оплати боржником указаної у векселі суми у встановлений строк.

Різноманітність функцій, які виконують цінні папери, веде до зростаючої диверсифікації їх ринків. Протягом останніх десятиріч інтенсивного розвитку набули зв’язки між ринками короткострокових і довгострокових цінних паперів.  Особливо велику роль у налагодженні цих зв’язків відіграють нові “проміжні” ринки – активний ринок комерційних паперів, ринки відсоткових та індексних фьючерсів. Зазначимо, що поряд із загальними рисами ринки цінних паперів мають істотні відмінності, між ними існують певні інституціональні та юридичні межі.

Обіг цінних паперів у країнах з соціальною ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. Наприклад, у США діють федеральні закони про цінні папери з 1922 року. У всіх штатах існує закон, який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів. Він отримав назву “закону голубого неба”. Ним захищаються права власника від спекуляції, коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Діють також правила національної Асоціації біржових маклерів. У ФРН діють федеральні закони про операції з цінними паперами, про біржі та біржові операції, про порядок зберігання вкладів, зберігання та придбання цінних паперів і інші. Держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів.