Висновок

В даній контрольній роботі було розглянуто таке важливе питання під час викладання економіки як створення навчальних ігор в процесі економічного навчанняя.  Гра, як метод навчання, і дозволяє ніби насправді пережити певну ситуацію. Це один із дійових способів повернути навчання лицем до конкретної людської практики.

Гра - це школа людських взаємовідносин. У грі немає особи, яка навчає. Процес навчання ведеться мовою дій, учасники гри вчаться і вчать через активні обопільні контакти. Гра - це школа соціального досвіду, і то досвіду набагато ширшого, ніж сюжет конкретних ігор.

Оволодіння методикою навчання шляхом використання навчальних ігор є в певному розумінні вершиною методичної майстерності викладача. Ігри - це доля активних молодих та деякої частини викладачів зі стажем, котрі, володіючи традиційною «педагогікою сходження», прагнуть важкої мети - «педагогіки співпраці», «навчальної діяльності через рольову гру».

В даній роботі було розглянуто навчально-економічні ігри та дана їм класифікація, визначення навчальних та дидатиктивних ігор. Існує два принципові підходи до розробки ігор: німецький і американський. Перший характеризується високим ступенем адекватності процесу, створенням складної, але точної моделі. Другий полягає в тому, що моделюються тільки генеральні закономірності.

Німецький підхід дуже ускладнює гру, ми хоч-не-хоч ризикуємо потонути у деталях. Американський підхід спрямований на те, щоб гра навчала мислити. За американського методу спочатку аналізуються кілька кращих підручників, з них вибирається кілька проблемних питань. Потім створюють основні моделі цих питань, описують їх основні характеристики і потрібну стратегію вирішення.

Проблема оцінки ефективності активних методів навчання дуже складна і потребує глибокого експериментального дослідження. Труднощі процесу впровадження ділових ігор зв’язані з тим, що педагоги мало знають про корисність ігор