Клас неієрархічних моделей містить ідею про наявність декількох пов’язаних між собою і не підпорядкованих один одному елементів, які розташовані поза підприємством (організацією).
Головне тут - твердження про наявність елементів, які так чи інакше впливають на визначення цілей, розподіл ресурсів і формування місця підприємства (його іміджу) на ринку.
Акцентується увага на сформованій під впливом зовнішніх елементів структурі цілей, розподілі владних повноважень і налагодженні ефективної взаємодії між компонентами зовнішнього середовища. У будь-якому випадку ці «впливи» можуть мати як позитивні, так й негативні наслідки для підприємства.
Ієрархічна концепція середовища отримала розвиток у багатьох працях сучасних спеціалістів із управління.
Найвідомішими авторами моделей цього типу є: Буржуа, Ділл, Томпсон, фахівці з консалтингової групи BCG, Портер та інші. Це свідчить про домінування ієрархічного напрямку в побудовах моделей середовища в менеджменті. Більшість об’єктів, зазначених у різних моделях, і перелік факторів повторюються з меншою чи більшою деталізацією.
Існує досить великий перелік класифікацій зовнішніх факторів.
Так, Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних груп факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища.
В контексті антикризового управління Іванов Г.П. в доповнення до вищезазначених груп факторів виділяє окремо такі фактори як банкрутство боржників, підсилення міжнародної конкуренції та технологічні «розриви».
В сучасній літературі з проблем антикризового управління домінує підхід до класифікації факторів, що можуть спричинити кризу (банкрутство) на підприємстві, в рамках якого виділяють дві групи факторів:
- зовнішні (фактори, на які підприємство не може впливати взагалі або має незначний вплив);