- оргтехніка, конторське обладнання;
- ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо;
б) нерухоме майно:
- будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально- побутового призначення;
- споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).
На даному етапі в Україні оренда нерухомості набула великих розмірів. Однак її конкретні форми не мають повної тотожності (за умовами угод, розподілу відповідальності між сторонами, обсягами здобутих ними прав та іншими параметрами) з лізингом нерухомості, який отримав поширення за кордоном.
Суб’єктами лізингу можуть бути:
а) лізингодавець – власник майна, який надає його у використання на умовах лізингової угоди. В його особі можуть виступати:
- установа банку, в складі якого передбачений цей вид діяльності;
- фінансова лізингова компанія, що створюється спеціально для здійснення лізингових операцій, основою і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;
- спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг нефінансового характеру (утримання і ремонт майна, заміна зношених частин, консультації по його використанню);
- будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг непрофілююча, але і не заборонена статутом сфера діяльності і які мають фінансові джерела для проведення лізингових операцій.
б) лізингоодержувач – юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.