- об’єктивно оцінити ідеологію, стратегію і практику українських реформ;
проаналізувати і визначити коло суб’єктів, з якими буде пов’язано зміцнення та розвиток української державності, громадянського суспільства та цивілізованого ринку;

- поставити питання про співвідношення ринкових перетворень, ринкових реформ та тією ціннісною, економіко-правовою та організаційною основою, яка в нашому розумінні визначається як інституціональна база та інфраструктура ринкових реформ.

Інституціональний підхід до вивчення економіки передбачає розгляд проблеми економічних суб’єктів. В зв’язку з цим на передній план висуваються три найкрупніші метасуб’єкти: правова держава, громадянське суспільство і ринкова економіка.

Держава як один з найпотужніших соціальних інститутів займає найважливіше місце в спрямуванні економічного розвитку національних економік наприкінці ХХ ст. Особливо це стосується країн, що розвиваються. Вони є класичним прикладом тому, як інститути впливають на економічні перетворення та економічну політику. Сучасні західні теорії не змогли передбачити стрімкого економічного зростання країн Східної Азії, тому що не можна було уявити, що інституціональні трансформації в суспільстві вплинуть на систему економічних інтересів приватного сектору та виведуть ці країни на динамічний шлях економічного розвитку, а явно обмежений бюрократичний механізм зможе ефективно управляти цим розвитком.

Досвід реформування постсоціалістичної економіки підтверджує стратегічну важливість інституціонального аспекту трансформації, його панівну роль в порівняні з економічною політикою. Зруйнувавши за короткий час старі інститути, які забезпечували певну виробничу, фінансову, соціальну стабільність в суспільстві, реформатори не змогли так швидко створити каркас ринкової економіки, який гарантував би сталість системи на макро- та мікрорівні, - тобто численні інститути, які не існували при соціалістичній системі. Темпи та послідовність конкретних економічних реформ, на що звертали уваги на початкових етапах трансформації, зараз вже виявляються не стільки важливими в порівнянні з перебудовою системи інститутів. Конкретні дії держави залежать від національної специфіки та стану економіки в кожний момент. Але вона відповідальна за головну передумову перехідного періоду – не допустити занепаду інститутів, забезпечити