Важливим аспектом державної промислової політики за останні 5 років стало посилення уваги до розгортання на підприємствах галузі ринкової інфраструктури і створенню високорозвиненого і конкурентоздатного промислового комплексу за рахунок залучення недержавних інвесторів, зокрема закордонних.

У галузі вже створений ряд спільних підприємство з виробництва меблів, продукції деревообробки і т.п. Але їхня частка у валовому продукті галузі незначна.

Разом з тим на переважному більшості підприємств ще немає сьогодення власника. Їм, як правило, виступає трудовий колектив, і тому при поділі прибутку перевага віддається формуванню фондів споживання, не відбувається відновлення основних фондів, модернізації устаткування, упровадження нових технологій.

Спад виробництва основних видів продукції привів до зменшення сукупного попиту на ринку праці. За останні роки зайнятість інженерно-технічних працівників і робітників на підприємствах галузі скоротилася більш ніж у 2 рази. Значна частина працівників трудиться в режимі неповного робочого дня (тижня) чи перебуває в змушених відпустках без чи збереження з частковим збереженням зарплати.

Через відсутність інвестицій кількість нових робочих місць, створюваних у приватному секторі, не компенсує числа робочих місць, загублених унаслідок корпоратизації і приватизації державних підприємств. Усе це створює визначені проблеми в сфері підготовки для потреб галузі фахівців вищої і середньої ланки, а також їхнього працевлаштування.

За останні 3,5 роки більш 240 підприємств, установ і організацій змінили організаційну форму господарювання. Частка державних підприємств складає ледве більше 7%. Це в основному сфера науково-технічного й організаційно-інформаційного забезпечення. У недержавному секторі домінують переважно акціонерні товариства відкритого і закритого типу. На ефективність їхньої роботи впливають недоліки державної інвестиційної політики, недосконалості фінансово-кредитної системи, вага податків, а також непогодженість законодавчої бази і її відставання від вимог часу.