Економічне районування України. Технічні культури України
9

Назва "автономна республіка", скоріше за все, не відповідає реаліям і традиціям України, навіть за умови федералізації її адміністративно-територіального устрою. Випадок Криму в цьому контексті є скоріше показовим виключенням. Теоретично можливим є існування в межах краю або області, й автономних округів (в ранзі регіонів), існування яких виправдано соціально-економічними та етноісторичними причинами, свідомою регіональною самоідентифікацією населення (Буковина, Гуцульщина, Лемківщина, Сіверянщина, місця територіального компактного зосередження угорців на Закарпатті, поляків на Житомирщині, татар у Криму тощо) при збереженні територіальної цілісності української держави. Проте, практика державотворення в Україні показує ефективність функціонування саме унітарної моделі АТУ країни, ідея федералізації поки що не отримує підтримки в більшості регіонів країни, отож, нове районування України, скоріше за все, спиратиметься на унітарну модель розвитку української держави.

 

1.2. Технічні культури України. Основні економічні та екологічні проблеми та перспективи розвитку

 

Серед технічних культур, які вирощують сільськогосподарські підприємства України важливе місце посідають цукрові буряки (фабричні), соняшник, льон-довгунець тощо, їхні посівні площі протягом останніх 5-ти років, кардинальних змін не зазнали, хоча внутрішня структурна динаміка мала місце.

Цукрові буряки є важливою технічною культурою. Під їхні посіви відводиться до 1,0 млн. га ріллі. Площа, з якої фактично зібрано урожай склала 747 тис. га (2011 p.). Валовий збір цукрових буряків за всіма категоріями господарств становив 13199 тис. т. Пересічна урожайність із 1 га зібраної площі сягає 177 центнерів. Цукрові буряки культивуються в усіх областях країни, за винятком Закарпатської, Донецької, Запорізької, Луганської, Херсонської та АРК. Найбільше їх виробили господарства Вінницької (1916 тис. т), Київської (1216), Тернопільської (1202), Хмельницької (1146), Харківської (1117) областей.