Висновки та пропозиції

Інкасова форма розрахунків у зовнішньоторговельній практиці - це домовленість експортера зі своїм банком, що передбачає зобов’язання передати товарні документи імпортеру тільки після оплати ним відвантаженого товару. Інкасова форма, що застосовується у міжнародних розрахунках, називається, відповідно, імпортне інкасо та експортне інкасо.

Чисте інкасо (інкасо фінансових документів) не потребує комерційних документів (рахунків, страхових документів тощо), тимчасом як документарне інкасо потребує додавання таких. На інкасо можуть прийматися фінансові документи. Фінансові документи, що приймаються на інкасо, - це чеки, векселі та інші боргові папери.

Процедура проведення інкасових операцій починається у банку експортера, через який після відвантаження передаються в інкасуючий банк імпортера товарні документи з додаванням до них інкасового доручення, що містить повні та точні інструкції для банків. Своєю чергою, інкасуючий банк (банк імпортера) повідомляє покупця і передає йому документи або проти сплати суми валюти (при негайних розрахунках), або проти акцепту строкової тратти (кредит, вексель тощо).

Недоліки інкасової форми розрахунків:

- тривалий розрив у часі між відвантаженням товару, передачею документів до банку й отриманням платежу, що сповільнює оборотність коштів імпортера;

- до моменту надходження документів до банку імпортера він може відмовитися від їх оплати або виявитися неплатоспроможним;

- можливе виникнення ситуації, коли доставка товару випереджає надходження документів до банку й отримання його імпортером без товаросупровідних документів, що збільшує ризик неоплати.