Економічна безпека оцінюється за певними критеріями — показниками-індикаторами. Найважливішими з них є:

- структура ВВП, обсяг і темпи розвитку промисловості, обсяг і динаміка інвестицій;

- природно-ресурсний виробничий і науково-технічний потен­ціали країни; ефективність використання ресурсів;

- конкурентоспроможність економіки на внутрішньому та зов­нішньому ринках;

- темпи інфляції;

- рівень безробіття;

- якість життя, тобто ВВП на душу населення, ступінь диференціації доходів, забезпеченість населення матеріальними благами й послугами;

- дефіцит бюджету та державного боргу;

- енергетична залежність;

­- інтегрованість у світову економіку.

Важливе значення для економічної безпеки мають не самі критеріальні показники, а їх  граничні величини, перевищення яких загрожує економічній безпеці. Визначені  такі граничні припустимі значення.

Так, нормальний циклічний спад ВВП становить 5—15 % від його потенціального значення. Пороговим спадом ВВП вважають 30 %, за умов вищого спаду втрати можуть бути незворотними.

Нормальним рівнем інфляції вважається середньорічний темп зростання цін на 5—6 %. У разі інфляції в 6—10 % необхідно вживати спеціальні обмежувальні заходи.

Зі світового досвіду відомо, що в період радикальних перетворень рівень безробіття може досягати 15—20 %. Однак такий рівень не повинен триматися більше 3—5 років. Пороговим рівнем безробіття вважається 10 %.

Розрив у доходах 10 % найбагатших та 10 % найбідніших верств населення не повинен перевищувати 6—8 разів. А індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) у розвинутих країнах становить 0,15—0,17. Якщо ж співвідношення у доходах 10 % найбільш забезпечених і 10 % найменш забезпечених груп населення перевищує 1 : 10 (тобто досягає двозначних цифр), то суспільству загрожує соціальна нестабільність.