і сильна політична влада, центральний банк зазвичай юридично більш залежний від уряду.

У федеративних державах ж центральний банк користується набагато більшу самостійність, там чітко простежується прагнення належним чином представити інтереси регіонів у керівних органах центрального банку.

Різна ступінь незалежності центральних банків Німеччини, США, Великобританії, Італії від урядів корелює з темпами інфляції вцих країнах. Зрозуміло, в ідеалі центральний банк повинен бути достатньо незалежнимі впливовим установою, яка, з одного боку, здійснює грошово -кредитне регулювання на основі закріплених законом його повноважень, а зіншого боку, забезпечує надійність і стабільне функціонуваннякредитно-банківської системи. Проте в реальних умовах незалежністьбагатьох центральних банків виявляється обмеженою - зокрема, врезультаті конфліктів, що виникають через суперечності між декларуйемим і урядом завданнями економічної політики та необхідністю підтримки стабільності національної грошової одиниці, яку покликаний забезпечувати центральний банк. Практика показує, що конфлікт подібного роду вдається врегулювати шляхом досить формальних переговорів між урядом і центральним банком без застосування «силових» методів.

38. Функції центральних банків

Основні функції, що здійснюються всіма без винятку центральними банками, поділяються на регулюючі, контрольні та обслуговуючі. До регулюючих функцій відносять:

- управління сукупним грошовим оборотом;

- регулювання грошово-кредитної сфери;

- регулювання попиту та пропозиції на кредит.

Під контрольними функціями розуміють:

- здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківської системи;