1.3 Зарубіжний досвід організації економічної освіти
В Україні вже досить добре відомий зарубіжний досвід викладання економічних дисциплін. Потрібно з почуттям глибокої вдячності визнати, що діючі в нашій країні фонди «Відродження», «Тасис», «Євразія» та інші здійснюють велику організаційно-методичну та фінансову підтримку розвитку економічної освіти. Семінари, конференції, навчальні посібники, безумовно, допомагають викладачам.
Але існують певні межі використання зарубіжного досвіду в вітчизняній педагогічній практиці. Аналізуючи чудові закордонні підручники та методичні розробки, викладач натрапляє в практиці на багато протиріч та розбіжностей як при вирішенні економічних ситуацій, так і при відповідях на іноземні економічні тести, іншу мотивацію поведінки в економічних іграх тощо.
Наприклад, якщо іноземним вчителям немає потреби пояснювати, що таке «приватизація», «роздержавлення» і таке інше, то для наших вчителів та школярів — це поки що проблема.
Головне, що іноземні методики викладання не враховують особливості національної психології та культури України, не кажучи вже про те, що німці навчають нас «по-німецькому», американці — «по-американському», шведи — «по-шведському» і т.д. Спробуйте уявити собі ситуацію, коли американських дітей навчатимуть «по-українському»!
Культура як етнопсихологічний феномен дуже неоднозначно реагує на вторгнення іншої національної психології та соціально-етнічних норм поведінки. В нашому суспільстві поняття «власність», «конкуренція», «бізнес» і т.п. ще формуються, але розвиватись вони можуть тільки на ґрунті національної культури та релігії.
Інтервенція іноземних знань та психології поведінки в культуру може її тільки викривити або навіть зруйнувати, якщо не виявити в цьому питанні поміркованості, обережності та методичної майстерності. Зрозуміло, що розробка національної концепції економічної освіти, стратегії і тактики її реалізації можлива тільки силами національної викладацької еліти.