На жаль, жодні іноземні рецепти і довідники не можуть однозначно відповісти на запитання «як вчити економіці» і вирішити цю проблему в Україні. Як образно висловився один український бізнесмен: «Нам потрібно будувати власний водогін. Ніхто нас до свого водогону не підключить».
1.4 Системи економічної освіти іноземних країн, на прикладі США
Всебічна економічна освіта, навіть перебуваючи впродовж останніх десятиріч далеко не на периферії уваги світової педагогічної та бізнесової громадськості, останніми роками привернула до себе ще пильнішу увагу.
Дослідники зазначають, що великій частині випускників світових шкіл, котрі щороку поповнюють ринок робочої сили, бракує тих економічних знань і навичок, без яких не можна уявити як становлення високопродуктивного працівника.
Поворотним пунктом у зміні ставлення громадськості до економічної освіти молодого покоління стали результати опитування старшокласників, проведеного восени 1988 р. Його підсумки приголомшили Америку: лише 40 % респондентів дали правильні відповіді на запитання тесту. Так, з 8205 юних американців тільки 39 % знали, що валовий національний продукт США — це сукупна вартість вироблених товарів та послуг. Понад половина опитаних не знала, що бюджетний дефіцит є наслідком перевищення урядових видатків над прибутками. Лише 34 % визначили прибуток як різницю між валовим доходом компанії і її валовими витратами, 25 % правильно відповіли на питання, що стосувалися інфляції.
Занепокоєння керівної та бізнесової еліти незадовільним ставленням освітян до навчального курсу з економіки як другорядного привело наприкінці 80-х — на початку 90-х років до кардинального перегляду місця цієї дисципліни в ієрархії навчальних предметів.