Системи економічної освіти в іноземних країнах
13

На жаль, жодні іноземні рецепти і довідники не можуть однозначно відповісти на запитання «як вчити економіці» і вирішити цю проблему в Україні. Як образно висловився один український бізнесмен: «Нам потрібно будувати власний водогін. Ніхто нас до свого водогону не підключить».

 

 

1.4 Системи економічної освіти іноземних країн, на прикладі США

 

 

 

 

Всебічна економічна освіта, навіть перебуваючи впродовж остан­ніх десятиріч далеко не на периферії уваги світової педагогіч­ної та бізнесової громадськості, останніми роками привернула до себе ще пильнішу увагу.

Дослідники зазначають, що великій час­тині випускників світових шкіл, котрі щороку по­повнюють ринок робочої сили, бракує тих економічних знань і на­вичок, без яких не можна уявити як становлення високопродуктив­ного працівника.

Поворотним пунктом у зміні ставлення громадсь­кості до економічної освіти молодого покоління стали результати опитування старшокласників, проведеного восени 1988 р. Його під­сумки приголомшили Америку: лише 40 % респондентів дали пра­вильні відповіді на запитання тесту. Так, з 8205 юних американців тільки 39 % знали, що валовий національний продукт США — це сукупна вартість вироблених товарів та послуг. Понад половина опи­таних не знала, що бюджетний дефіцит є наслідком перевищення урядових видатків над прибутками. Лише 34 % визначили прибуток як різницю між валовим доходом компанії і її валовими витратами, 25 % правильно відповіли на питання, що стосувалися інфляції.

Занепокоєння керівної та біз­несової еліти незадовільним став­ленням освітян до навчального курсу з економіки як другоряд­ного привело наприкінці 80-х — на початку 90-х років до карди­нального перегляду місця цієї дисципліни в ієрархії навчаль­них предметів.