Механізм формування і діяльності вільних економічних зон, що є специфічним у сполученні окремих елементів по відношенню до конкретного регіону, в цілому може бути уніфікованим і включати загальні для всіх зон складові: проектну ідею, попередні маркетингові дослідження, організаційно-правове забезпечення, інфраструктурне облаштування, інвестиційну діяльність та інше.

Отже, для того, щоб зона розвивалася як жива динамічна система, а її діяльність приносила бажані результати, необхідно розробити такий варіант розвитку, який би враховував всі її особливості на кожному окремому етапі становлення і функціонування.

2.2 Вільні економічні зони України та їх роль у формуванні інвестиційної моделі економічного розвитку

Ефективність економічного розвитку держави в значній мірі обумовлюється інвестиційним кліматом в ній, адже здійснити структурну переорієнтацію економіки на інноваційний розвиток неможливо без залучення інвестицій. Важливим інструментом побудови механізму активізації інвестиційної діяльності є створення спеціальних «вікон» припливу в країну іноземних інвестицій, які називають вільними економічними зонами (ВЕЗ).

На сьогоднішній день в державі функціонує 11 ВЕЗ («Донецьк» – м.Донецьк, Донецька область; «Азов» – м. Маріуполь, Донецька область; «Закарпаття» – Ужгородський та Мукачівські райони Закарпатської області; «Інтерпорт – Ковель» – м. Ковель, Волинська область; «Миколаїв» – м. Миколаїв; «Порто – Франко» – м. Одеса; «Порто – Крим» – м. Керч, АРК; «Славутич» – м. Славутич, Київська область; «Курортополіс Трускавець – м. Трускавець, Львівська область; «Яворів» – Яворівський район, Львівська область; «Рені» – м. Рені, Одеська область, проте ефективними визнано тільки три з них («Яворів», «Славутич», «Курортополіс Трускавець»).