Формування і розвиток вільних економічних зон в Україні
3

Вступ

 

 

 

В умовах реформування економіки України проблема трансформації планово-директивної економічної системи у відкриту ринкову поставила перед нашою державою питання швидкої заміни застарілої господарської структури, розвитку сучасних пріоритетних галузей, зростання потенціалу регіонів, надбання передового науково-технічного та організаційного досвіду.

Ці завдання неможливо розв`язати без прискореної інтеграції національної економіки у світове господарство шляхом використання нових форм співпраці з іноземними партнерами та активізації інвестиційного процесу.

Ситуація в Україні є такою, що дослідження минулорічних тенденцій дають змогу констатувати факти зменшення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. Для розв`язання даних проблем доцільно звернутися до тих засобів, які довели свою дієвість у світовій практиці і можуть бути використані на національних теренах.

Вивченню процесу створення і функціонування вільних економічних зон, а також окремих аспектів їх діяльності присвячені дослідження ряду українських вчених: Дергачова В.О., Долішнього М.І., Коропецького І.-С., Кузьміна О.Є., Передрія О.С, Пили В.І., Рум`янцева А.П., Соїної О.М., Філіпенка А.С., Чмир О.С., Школи І.М. та інших. В цих роботах обґрунтовується необхідність та доцільність запровадження ВЕЗ в умовах реформування господарства, показано шляхи адаптації світових характеристик розвитку зон до національних умов, визначено особливості формування цих зон для економік перехідного типу.

Значний науковий і пізнавальний інтерес з цієї проблематики становлять і праці російських вчених Вороніна С., Кузнєцова А., Смородинської Н., Степанова Ю., Шитова В. В інших зарубіжних країнах явище вільних економічних зон потрапило до сфери уваги науки з середини 70-х років під час їх бурхливого зростання, особливо у країнах «третього світу». Проблеми діяльності ВЕЗ розглядалися і розглядаються у працях таких зарубіжних вчених, як Л. Ханьчуан та Ч. Цзяньпін (Китай), І. Полулях та Е. Лоувен (Німеччина), Я. Монкевич (Польща), Ж. Дюшен та А. Базель (Франція), Р. Болін та А. Менделовіц (США), інших.