Організаційними формами виходу вітчизняних компаній на транснаціональний рівень можуть бути: створення за участю українських суб'єктів спільних підприємств (СП), ТНК, реалізація спільних проектів. Поки що, через брак коштів, основною формою транснаціоналізації є СП (засновані насамперед шляхом кооперування) а внеском в їхні статутні фонди з боку вітчизняних компаній є переважно основні фонди, іноді - інтелектуальна власність [15,c.69].

У стратегії виходу компаній на транснаціональний рівень обов'язково повинні враховуватися особливості країни. У теоретичних дослідженнях доводиться, що створення ТНК має відбуватися за еволюційною моделлю поступового нарощування амбіцій компанії, тобто за моделлю EPRG (етноцентризм - поліцентризм — регіоналізм).

В Україні за надмірного розвитку окремих виробництв і обмеженої місткості внутрішнього ринку певні підприємства, здебільшого великі підприємства гірничо-металургійного, хімічного та нафтопереробного комплексів, не мали іншої альтернативи, ніж орієнтація на зовнішні ринки. Створюючи "на ходу" механізми зовнішньоекономічної діяльності, вони намагалися, навіть за демпінговими цінами, збувати продукцію й отримувати кошти для відтворення виробництва.

Форсування процесу транснаціоналізації з боку вітчизняних компаній за відсутності у них досвіду зовнішньоекономічної діяльності, відповідної інфраструктури та усталених диверсифікованих схем торгівлі призвело до того, що компанії встановлювали стихійні й тимчасові зовнішньоторговельні зв'язки, працювали на межі беззбитковості, не фінансували системні інноваційні заходи для збереження своєї конкурентоспроможності.

За галузями найбільшого ступеня транснаціоналізації на сьогодні досягли вітчизняні підприємства харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів, машинобудування (автомобілебудування, авіабудування, ракетобудування, суднобудування), хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії та оброблення металу. У географічному вимірі основними країнами-експортерами факторів виробництва в Україну є США, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Кіпр, Швейцарія, Росія; серед країн-імпортерів - Росія, Швейцарія, Польща, Білорусь.