Економічний розвиток країн Латино-Карибського регіону
9

Незважаючи на вирішення багатьох питань економічної стабілізації, суттєвим чинником нестабільності у Латинській Америці залишаються соціальні проблеми, що у свою чергу, знижує легітимність державної влади. Залежність малорозвинених країн від попиту на експорт та припливу іноземних капіталів робить їх чутливими до циклічних коливань розвинених економік. Зокрема, уповільнилося економічне зростання у Латинській Америці та розвинених країнах, тоді як у НІК воно прискорилося. Отже, на відміну від останніх, у латиноамериканських країнах процес інтернаціоналізації відбувається у формі зростання ваги екзогенних чинників економічної системи, що можуть здійснювати суттєвий дестабілізуючий вплив. Таким чином, «шокова терапія», що мала короткотермінові успіхи, виявилася малоефективною у стратегічному вимірі.

Характерною особливістю латиноамериканського економічного зростання було те, що воно відбувалося в основному завдяки іноземним інвестиціям.

Проблемою є й те, що тільки в Коста-Ріці та Чилі існує традиція влади закону. В інших країнах ще й досі на першому плані стоїть боротьба з корупцією, що є звичайним явищем латиноамериканського життя, з мафіозними кланами, з суддями, схильними коритися наказам представників виконавчої влади.

 

4. Економіка країн Латинської Америки і Карибського басейну

 

 

Країни Латинської Америки і Карибського басейну нараховують 34 незалежних держави і 13 колоній різних розвинутих країн. Серед них нафтоекспорті - Еквадор і Венесуела; Нові індустріальні - Чилі, Аргентина, Бразилія і Мексика; відзначаються високим рівнем ВВП - Тринідад і Тобаго, Багамські і Бермудські острови, Французька Гвіана, Мартініка та інші, але найчисельніша група країн - середнього рівня розвитку й найбідніші.