Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Латинської Америки: стан та перспективи (на прикладі Аргентини)
123

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

 

Структура експортно-імпортних зв'язків України з Латинською Америкою повинна, очевидно, формуватися відповідно до загального характеру експорту-імпорту країн регіону. В наш час є помилкою сприймати Латинську Америку лише як джерело сировини. У них створено сучасні виробництва на базі новітніх технологій, а експорт високоякісних конкурентоздатних готових виробів обробної промисловості на світовий ринок став звичайним явищем. Саме із врахуванням таких змін Україна може розвивати взаємовигідні економічні зв'язки, скажімо, з Аргентиною. Зовнішньоекономічні відносини мають бути орієнтовані на співробітництво на рівні об'єднань, фірм, підприємств на основі глибокого аналізу галузевого спектра співробітництва – від галузей, основаних на новітніх технологіях, із врахуванням конверсійних процесів в оборонних виробництвах, до сільського господарства. Міждержавний рівень зовнішньоекономічних взаємин має ґрунтуватися на загальній концепції ринкового господарства, в умовах якого головним суб'єктом зовнішньоекономічних зв'язків є промислове об'єднання або підприємство. А тому повинен бути створений механізм заохочення українських підприємців до встановлення прямих зв'язків із зарубіжними партнерами.

Отже, Україна має "заново відкрити" для себе Латинську Америку як один із регіонів світу, що несе в собі невичерпні потенційні можливості як для дво-, так і для багатосторонніх економічних, технологічних і науково-технічних зв'язків.

"Нові індустріальні країни" по ряду ознак виділяються з основної маси країн, що розвиваються. Риси, що відрізняють НІК як від країн, що розвиваються, із середовища яких вони вийшли, так і від розвинутих капіталістичних країн дозволяють говорити про появу особливої "новоіндустріальної моделі" розвитку. Ці характерні риси досить чітко простежуються при аналізі досвіду розвитку "нових індустріальних країн" Латинської Америки, які вибираючи шлях нової індустріалізації поставили за мету подолати аграрно-сировинну спеціалізацію економіки, сформувати досить розгалужений промисловий комплекс, створити «відкрите господарство», здатне адаптуватися до міжнародних ринків, перейти від переважно імпортної до переважно експортної зовнішньоекономічної політики. Створюючи сприятливі умови для національного виробництва, а далі й залучаючи на вигідних умовах іноземні інвестиції, НІК Латинської Америки поступово рухаються від розвитку традиційних і трудомістких галузей до капіталомістких і наукомістких.