5. Намір України набути в перспективі членства в ЄС було прийнято до уваги його політичними інституціями, проте декларації щодо європейського вибору України суттєво не вплинули на розвиток двосторонніх відносин. Спільна стратегія щодо України відобразила намір ЄС сприяти становленню в Україні стабільної, відкритої і плюралістичної демократії, створенню функціонуючої ринкової економіки та ефективного механізму адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, розширенню співробітництва з питань безпеки і запобігання загрозам стабільності на Європейському континенті. ЄС неготова надати відповідь на пропозиції України щодо встановлення асоційованих відносин, основні положення між Україною ЄС є ще далекими від реалізації.

6. Порівняння практичних заходів із реалізації перших програм Євросоюзу сприяння реформам в Україні з сучасною ситуацією показує, що суттєвих змін зазнали механізми допомоги в рамках програми ТАСІС, зросла роль Європейської Комісії у визначенні її пріоритетних напрямків, підвищені вимоги до результатів здійснюваних проектів, значно підсилено підтримку з вирішення обумовлених розширенням ЄС на Схід проблем, зокрема у таких сферах, як прикордонне співробітництво і транспортні мережі.

7. Проблеми євроінтеграції України – це не лише питання її заяви щодо членства та очікування позитивного рішення з боку ЄС. Конкретизація результатів статистичного аналізу дозволяє стверджувати, що ієрархія досліджених факторів європейської інтеграції вимагає підпорядкувати державну інтеграційну політику демократизації внутрішньополітичного процесу. На багатовимірний процес вступу України до ЄС, в тому числі й на економічне зростання та становлення української політичної нації як члена об’єднаної Європи, вирішальний вплив матиме демократична внутрішньополітична консолідація.

8. Договір Ніцци закріпив нові правила функціонування союзних політичних інститутів і створив об’єктивні передумови для прискореної адаптації нових членів ЄС до участі у їхній діяльності. Виходячи з аналізу положень Ніццького договору, доцільною є активізація співробітництва з державами-членами ЄС Німеччиною, Італією та Великою Британією, Польщею, Литвою й Угорщиною як найімовірнішими лобістами української політики в інституціях ЄС.