елей, зборі і обробці даних, допомога в аналізі типу «Що..., якщо...?» і інших з поясненням ходу розв’язування.
Типова СППР складається з трьох основних компонентів (підсистем): інтерфейсу користувача, бази даних і бази моделей (див. рис. 2).
Інтерфейс користувача дозволяє особі, котра приймає рішення (ОПР), виконувати діалог з системою, використовуючи програми вводу, формати і технології виводу.
Рис. 2. Компоненти СППР
База даних і система управління базами даних (СУБД), як окрема підсистема, призначені для зберігання, керування, добору, відображення та аналізу даних.
База моделей (БМ) і система управління базами моделей (СУБМ) як самостійна підсистема, включає набір моделей для забезпечення запитів користувачів, розв’язання аналітичних і інших задач. У досконаліших СППР може бути ще і база знань системи (БЗ) та СУБЗ.
Інтерфейс користувач-система (інтерфейс користувача) забезпечує зв’язок ОПР з СППР, а тому мусить бути зручним для користувача і повною мірою повинен орієнтуватися на людський фактор засобами і методами інтерфейсу. Їх можна поділити на три групи:
1) мова дій, що регламентує можливості користувача під час спілкування з ЕОМ. Це операції при користуванні клавіатурою чи функціональними клавішами і сенсорними панелями, джойстиком та усні команди звичайною мовою;