• власників пластикових карток, які, як правило, через Іnternet мають доступ до віртуальних постачальників послуг (магазинів, банків, туристичних фірм);
• віртуальних постачальників послуг (он-лайн магазини, банки, туристичні фірми, страхові компанії тощо), які дають доступ до своїх каталогів послуг через комп’ютерні мережі;
• платіжної системи, представленої банками-емітентами (картки), банками-екваєрами та процесинговими компаніями і центрами;
• надійної та досить дешевої телекомунікаційної інфраструктури, розвиненої системи стандартизації та аутентифікації клієнтів і постачальників інформації.

Датою народження електронної комерції вважається 1993 рік, коли почалось масове використання Web-технології в мережі Іnternet. До цього часу для комерційних потреб використовувалися кредитні/дебетні електронні картки з відповідними мережами банкоматів, як правило, у торгових точках та сервісних службах, і міжбанківські клірингові центри. Щодо глобалізації проведення банківських операцій засобами сучасних телекомунікацій, то це відбувалося у 80-ті роки, особливо їх другій половині.

Основним поштовхом до освоєння банками та комерцією сфери телекомунікацій і комп’ютерних мереж стала глобальна (всесвітня) інформаційна структуризація. Усе це призводить до появи нових бізнес-моделей, засобів маркетингу та ведення банківської справи.

У цифровому ринковому просторі фінансові трансакції вільно переміщуються між віртуальними представництвами банків, торгових компаній та платіжних систем.

Необхідні умови для ведення електронної комерції:

• створення глобального комунікаційного середовища з підтримкою режиму он-лайн;
• розробка програмно-технічних заходів проведення надійних і безпечних платіжних трансакцій;