У ст.19 Декрету №56-93 визначено, що місцеві податки та збори перераховуються до місцевих бюджетів в порядку, визначеному місцевими радами.

Водночас з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон №2181, який містить свої вимоги щодо порядку, строків сплати, а також подання податкових декларацій і розрахунків як загальнодержавних, так і місцевих податків та зборів. Розрахунок податку (збору) платники податків повинні подавати в строки, встановлені пп.4.1.4 ст.4 Закону №2181.Сплачувати податок підприємства повинні в строки, встановлені пп.5.3.1 ст.5 Закону №2181.

У ст.22 Декрету №56 визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладено на платників відповідно до законодавства (до того ж контроль за їх сплатою здійснюється державними податковими інспекціями). Це означає, що до платників місцевих податків (зборів) застосовуються всі норми основного закону про відповідальність –Закону №2181. До посадових осіб підприємств застосовуються адміністративні штрафи. Проте і у сфері відповідальності також є свої нюанси.

Платники місцевих податків (зборів), як будь-які платники податку, їх суми включають до складу валових витрат на підставі пп.5.2.5 ст.5 Закону про прибуток і відображають у ряд. 04.6 Декларації з податку на прибуток підприємства. І лише за тими податками (зборами), які від первинних платників потрапляють до бюджету не прямо, а через «збирачів», існують особливості.

З ПДВ дещо простіше, хоча і тут не обійшлося без проблем. Згідно з п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.