Та, незважаючи на це, право викладання у старших класах жіночих середніх навчальних закладів, якого довго і безуспішно домагалося керівництво курсів, так і не було надане випускницям цього закладу. Це сприяло поступовому зменшенню кількості випускниць, адже далеко не всі жінки могли дозволити собі платне 4-не навчання, яке не забезпечувало при цьому жодних прав у професійній діяльності.

Вищі Жіночі курси в Києві потрапили під пильний нагляд з боку влади усіх рівнів – не лише учбового відомства, але й керівництва краю. Крім того, вони діяли в умовах поляризації громадської думки у ставленні до вищої жіночої освіти: поряд із прикладами підтримки, в тому числі матеріальної, потужною була також загальна настороженість та неприйняття курсів, що виливалося в поширення чуток, зокрема в пресі, у поданні анонімних доносів до учбового керівництва, включаючи Міністерство народної освіти. Зрозуміло, що за таких умов нормальна діяльність курсів була можливою завдяки як сумлінній праці самих курсисток, так і значним зусиллям керівництва курсів з організації на них навчального процесу.

Саме ентузіазму викладачів курсів - університетських професорів, зокрема їх директора (в 1881-89рр.) проф. В.Іконнікова , засновника КВЖК С.Гогоцького та таких їх викладачів , як В. Антонович, Ф.Фортинський , П.Аландський та інших курси в значній мірі завдячували своїм розвитком та стабільним існуванням. В цілому викладачі історико – філологічного відділення курсів в більшості активно підтримували прагнення жінок до науки , читали КВЖК лекції в тому ж обсязі, що в університеті, не роблячи різниці мі ж ними та студентами. Проте серед викладачів КВЖК були й ті, хто заперечував необхідність їх існування: так, професори університету Св. Володимира хімік Ф.Гарніч- Гарницький та фізик М.Шиллер дали негативний відгук про значення курсів та висловився про їх закриття ,останній до того ж наполягав на нездатності жіночого розуму опанувати природничі науки. Ця тенденційно-негативна оцінка, передана попечителем Київського учбового округу С.Голубцовим до МНО, не могла не сприяти закриттю курсів. Реакційні тенденції,що запанували в освітній сфері в 1880-х роках, були спрямовані на обмеження автономії вищої школи, що виразилося передовсім у введені нового університетського статуту 1885 р.; в питанні вищої освіти жінок перемогла тенденція до закриття існуючих у країні ВЖК .