Податок на додану вартість, який через високу ставку (20 %), а також недоліки в його обчисленні та стягненні, негативно впливає на стан обігових коштів підприємств, збільшує ціну кінцевої продукції для споживачів. У конкурентному середовищі можливості перекладання непрямих податків звужуються і тоді значна частина тягаря непрямого оподаткування падає на товаровиробника [12,c.105].

У країнах з розвинутою ринковою економікою негативні наслідки впровадження непрямих податків, зокрема ПДВ, проявляються меншою мірою, ніж в Україні: По-перше, через те, що в країнах, де існує ПДВ, цей податок вводився поетапно. Першим кроком був податок з продажу, що стягувався на федеральному рівні з фірм-виробників товарів, а на рівні провінцій — з роздрібної торгівлі і ставки його значно коливались. На другому етапі податок з продажу було замінено на ПДВ і середня його ставка встановилась на рівні 14-15 %. По-друге, в більшості країн ставки ПДВ — диференційовані залежно від призначення продукції (товари першої необхідності, предмети розкоші тощо). По-третє, механізм стягнення не впливає на стан обігових коштів, як це має місце в Україні.

Слабо розвинуті або зовсім відсутні в Україні ресурсні платежі, що пов'язано з нерозвинутістю ринкової оцінки факторів виробництва землі, корисних копалин, майна, робочої сили, а також податки на власність. Платежі за забруднення навколишнього середовища не відповідають рентному доходу, який можна було б забезпечити виходячи з потенціалу екосистем. Не відрегульовані поки що питання місцевих податків, зборів і перерозподілу податкових надходжень між державним і місцевим бюджетами. Місцеві бюджети не мають солідної податкової бази, тоді як саме на місцеві органи перекладається вирішення багатьох соціальних проблем.

Сьогодні до місцевих бюджетів повністю надходять платежі по податку на прибуток підприємств. Спрямування податку на прибуток підприємств у дохід місцевих бюджетів, на наш погляд, не обгрунтовано. Цей податок повинен виконувати, перш за все, розподільчу функцію, перерозподіляючи отриманий прибуток між високо- та низькоприбутковими галузями народного господарства і тому повинен надходити державний бюджет. За місцевими бюджетами слід закріпити податки на землю та майно, а також прибутковий податок із громадян, що займаються підприємницькою діяльністю на відповідній території, що може стати їх надійною доходною базою [16,c. 73]