Вступ

Ринкові механізми функціонування економіки будь-якої держави мають циклічний характер, тобто послідовно переживають періоди піднесення та спадів. Економічні результати діяльності кожної фірми формуються під впливом цих макроколивань, а також залежать від дії багатьох внутрішніх причин. Саме тому більшість фірм проходять різні стадії розвитку, зазначаючи, зокрема, і кризи, які є об’єктивною реальністю. Для деяких із них це має і певні позитивні наслідки: фірма, долаючи кризу, відмовляється від відживших елементів своєї системи, починаючи розвиватися на новій основі. Проте нерідко криза призводить до банкрутства, самоліквідації тощо.

Вітчизняні підприємці, чия діяльність часто-густо починається та триває в умовах кризового стану економіки України, іноді всі успіхи пов’язують із власною діяльністю, а невдачі — із дією зовнішніх факторів, що заважає їм виробляти «правила ефективної поведінки» на ринку та створювати результативну систему управління. Така позиція не дає змоги своєчасно розпізнавати кризові явища, відстежувати їх перебіг на різних стадіях формування та розвитку кризи і впливати на причини виникнення таких явищ, розробляти механізми моніторингу ризиків діяльності, опановувати методи управління кризою та виходу з неї.

Здатність фірми правильно діяти на всіх етапах свого розвитку — гарантія не лише виживання, а й подальшого її розвитку, процвітання.

Криза підприємства — складне явище, яке має свої ознаки та стадії, певні причини та наслідки. Об’єктивно-суб’єктивний характер її формування, необхідність вивчення та усвідомлення причин, а також можливість одержання позитивних результатів у разі правильного керівництва організацією, яка перебуває у кризі, — усе це дає підстави стверджувати, що наявність кризи — ще не кінець існування фірми. Системний підхід до подолання кризових явищ на підприємстві, що доповнюється досягненнями ситуаційного та процесного підходів, висунув нове явище в м