3. Сутність, призначення та порядок розрахунків економічних нормативів, що регламентують ліквідність банків
Під ліквідністю банку розуміють можливість і спроможність банківської установи безперервно в будь-який момент часу здійснювати платежі за своїми поточними та строковими зобов’язаннями за рахунок трансформації своїх активів у готівкові чи безготівкові грошові кошти. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів його балансу, ступенем розміщенням ресурсів (активів балансу).
Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від різних факторів, серед яких найважливішими є : наявність у банку необхідної кількості ліквідних коштів, можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх мобілізації чи реалізації активів, залежність банку від позичених коштів, структура депозитів. Чим більші обсяги наявних у банку ліквідних активів і реальніші можливості їх заучення, тим вищий рівень банківської ліквідності. З іншого боку, чим вищий рівень залежності банку від позичених коштів та чим вищий рівень так званих «летючих» депозитів, що можуть бути в будь який момент часу вилучені їх власником , тим ризиковані ший стан ліквідності банку.
Ліквідність банківської системи регулюється центральними банками через механізми рефінансування, управління золотовалютним резервами, операції на відкритому ринку.
Для вимірювання ліквідності банку використовується, що найменше 2 підходи:
- на основі фінансових коефіцієнтів, які розраховуються за балансами і відображають стан ліквідності балансу банку.
- на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах для виконання своїх зобов’язань.