Україна на світовому ринку продовольства: стан та перспективи
3

Вступ

 

 

 

На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу вцілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.

Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних продовольчих товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках.

Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг,запропонованим Д.Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні,навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів,вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє. А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь продовольства і може дістати зиск, торгуючи ним або обмінюючи його на інші товари чи послуги.

Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.

Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторгівельні, вирішуючи проблему забезпечення населення продовольчими товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну