Вступ

Актуальність теми. Всі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цієї участі, ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство різні. Як один з основних об'єктів державного регулювання, платіжний баланс характеризує відношення країни з іншим миром.

Стан платіжного балансу – індикатор стану всієї економіки, а динаміка зміни стану окремих його статей відображає головні тенденції економічного розвитку суспільства й, як слідство, може служити основним джерелом інформації для прийняття рішень державної політики. Стійкий стан платіжного балансу для економіки відкритого типу повинне розглядатися як пріоритетний напрямок розвитку економіки.

Стимулювання експорту допомагає покращити платіжний баланс країни, посилює економічне зростання і створює робочі місця. Воно об’єднує індивідуальні зусилля підприємств у загальноекономічну експортоорієнтовану стратегію зростання, підтримує їх міжнародну конкурентоспроможність і заохочує до здійснення експортних операцій. Стимулювання експорту сприяє диверсифікації експортної товарної палітри та експортних ринків, перетворенню підприємств, зокрема малих і середніх, у довгострокових експортерів, перетіканню ресурсів у високопродуктивні галузі, зростанню частки високотехнологічних продуктів (товарів з високою доданою вартістю) в експорті країни.

Політика стимулювання експорту дозволяє закцентувати інструменти на покращенні експортної структури. Серед зарубіжних вчених, які присвятили свої роботи проблемі вивчення платіжних балансів високорозвинених країн, можна виокремити наступних: Й.Бейфусс, Г.Віліцький, В.Глаштеттер, М.Дессауер, Д.Дікертман, Й.Енгельхард, П.Зікенбергер, Д.Лефевр, К.Махарціна, Р.Мунцерт, Х.Мюллер, М.Портер, Р.Хенцлер, Д.Шмідт, С.Шульц, П.Юль та інші.