4. Кредитне забезпечення

У разі, якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. Саме тому, наявність у позичальника достатнього кредитного забезпечення є складовим елементом його економічної кредитоспроможності.

До основних видів забезпечення кредиту належать такі:

а) застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);

б) гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);

в) інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).

Правовідносини, пов’язані із заставою, регулюються Законом України “Про заставу”. Застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання, кошти, одержані від реалізації заставленого майна, спрямовуються в першу чергу на задоволення вимог заставодержателя. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Предметом застави є майно (рухоме та нерухому) та майнові права, які можуть бути відчуджені та на які може бути звернено стягнення. Використання застави того чи іншого майна в якості забезпечення кредиту залежить від ряду чинників:

- по-перше, визначається, наскільки легко реалізувати дане майно і чи це взагалі можливо;

- по-друге, чи є можливість встановити точну ціну і чи ця ціна постійна.

Крім того, оцінюються ймовірні додаткові накладні витрати, збитки та перешкоди у разі відчудження.

Згідно із вітчизняним законодавством, у разі, якщо в кредитному договорі в якості предмету застави передбачено нерухоме майно, транспортні засоби, товари в обороті або у переробці, то цей договір повинен бути нотаріально засвідчений. В противному разі умови договору що до застави слід вважати недійсними.