Така форма розрахунків більш вигідна імпортеру, оскільки імпортер впевнений, що платіж буде проведений тільки за його наказом, тобто лише після того, як він прийме документи; імпортер здійснює платіж проти документів, що дають йому право розпорядження товаром і при цьому немає необхідності відволікати кошти з обороту; витрати на проведення інкасової операції невеликі у порівнянні з витратами на акредитив. Недоліками для імпортера є те, що, здійснюючи платіж чи акцепт, імпортер не має можливості перевірити якість товару (у випадку перевезення на великі відстані або тривалого проходження митних процедур) [14,c.125].

Таким чином, інкасова форма розрахунків застосовується в тому випадку, коли: експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома боками діють перевірені часом відносини; політичні, економічні і правові умови в країні імпортера, розглядаються як стабільні; у країні покупця немає імпортних обмежень або якщо є такі, останній завчасно одержав усі необхідні дозволи на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

2.3 Схема розрахунків по документарному інкасо та її характеристика

Зовнішньоекономічна діяльність з роками займає все більш помітне місце у діяльності українських підприємств та організацій. Проте лише з недавнього часу міжнародні розрахунки стали предметом наукових досліджень. Поштовхом цьому є проблеми, пов’язані із впровадженням новітніх інструментів та технологій у безготівкові міжнародні розрахунки.

Незважаючи на велику кількість наукових розробок вітчизняних та зарубіжних науковців досліджувана нами тема є недостатньо розкритою. Головними причинами цього, на нашу думку, є недорозвиненість банківської системи України, обмежена кількість досвідчених фахівців у сфері ЗЕД, недосконала та нестабільна законодавча база щодо експортно-імпортних операцій та розрахунків за ними. Питання міжнародних розрахунків розкривається у працях таких відомих вчених-економістів, як О.В. Бражко, А. Костюк