На другому етапі здійснюється планування зростання коефіцієнта використання виробничої потужності в майбутньому періоді. Воно грунтується на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового введення постійних факторів виробництва.

Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні і інтенсивні.

До екстенсивних відносяться резерви збільшення корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутрізмінних і цілоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалості планових ремонтів.

Група інтенсивних резервів включає в себе заходи по більш повному завантаженні обладнання в одиницю часу, підвищення кваліфікації робітників і на цій основі більш повне використання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції і т. п.

На третьому етапі виявляється можливість виконання виробничої програми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випуск продукції з діючих виробничих потужностей шляхом множення їхньої величини на плановий коефіцієнт використання середньорічної потужності

ВП д = ПМ вх * К ип

де ВП д - можливий випуск продукції з діючих виробничих потужностей, од.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в дію нових потужностей у довгостроковому планованому періоді.

При обґрунтуванні потреби у нових виробничих потужностях велике значення мають терміни їх освоєння. Чим вони коротші, тим більше продукції випустить підприємство в плановому періоді, тим більше буде його валовий дохід і прибуток і швидше окупляться інвестиції в розвиток виробництва.