тів.

Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розра­хунків банки звичайно підтримують необхідні валютні позиції в різ­них валютах відповідно до структури і строків наступних платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. З метою одержання більш високого прибутку банки намагаються підтримува­ти на рахунках «ностро» мінімальні залишки, віддаючи перевагу роз­міщенню валютних активів на світовому ринку позичкових капіта­лів, у тому числі на євроринку.

Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків, з одного бо­ку, регулюється їх національним законодавством, з іншого - визна­чається практикою, що склалася, яка існує у вигляді встановлених правил і звичаїв, або закріплюється окремими документами.

Здавна в поточних міжнародних розрахунках використовувались національні кредитні гроші провідних країн. До першої світової війни перевідні векселі (тратти), виписані у фунтах стерлінгів, обслуговува­ли 80% обсягу міжнародних розрахунків, У результаті нерівномірності розвитку країн частка фунта стерлінгів у міжнародних розрахунках знизилася до 40% у 1948p. і 5% нa пoчaтку 90-x poків, a дoлapa CІІІA зросла майже да 75% в 1982 р., а потім знизилась до 55% в першій половині 90-х років, оскільки німецька марка, японська ієна, швейцарський франк та інші провідні валюти також стали використовуватися як міжнародні платіжні засоби. З 70-x. років новим явищем стало використання міжнародних рахункових валютних одиниць: СДР - переважно в міждержавних розрахунках і особливо ЕКЮ-в офіційному і приватному секторі як валюти ціни і валюти платежу [34,c.98].

Історична закономірність розвитку у платіжно-розрахункових відносин полягає у витісненні золота кредитними грошима не тільки із внутрішніх, а й з міжнародних розрахунків. Характерно, що навіть у період панування золотого стандарту золото слугувало тіль­ки засобом погашення пасивного сальдо платіжного балансу. З від­міною золотого стандарту і припиненням розміну кредитних грошей на золото відпала необхідність оплата ним міжнародних зобов'язань. Золото використовується тільки як надзвичайні світові гроші за непередбачених обставин (війни, економічні потрясіння тощо) або ко­ли інші можливості вичерпані. Наприклад, у роки другої світової вій­ни багато міжнародних платежів погашалося стандартними зливка­ми. Після війни сальдо за багатостороннім клірингом (Європейськ