ічних векселів не закладено реальних розрахунків векселедавця за товарними чи кредитними угодами.

Стає доволі поширеним явище використання на ринку цінних паперів фальшивих векселів.

Отже, формування належної законодавчої бази з питань вексельного обігу, підвищення практичного досвіду в його організації, формування налагодженої інфраструктури вексельного ринку та відповідних організаційно-правових інститутів та консультаційних центрів дозволить подолати труднощі вексельного обігу в Україні та сприятиме формуванню належним чином організованого ринку векселів, який здатний сприяти не лише вирішенню складних господарських та фінансових питань, але й стимулювати розвиток фінансового ринку в цілому, сприяючи розвитку економіки [8,c.68].

Можна зробити висновок про необхідність проведення в Україні комплексної реформи вексельного законодавства, метою якої має стати захист прав векселедержателя, та підвищення відповідальності векселедавця, і яка повинна включати, насамперед: запровадження процедури державної реєстрації певних категорій векселів; впровадити процедуру встановлення кредитних рейтингів пропонованих випусків векселів; впровадити вторинний ринок векселів; регламентувати умови та розміри оподаткованих операцій з векселями.

Без здійснення вище вказаних заходів справне функціонування вексельної форми обігу в Україні, зокрема на українських підприємствах, вбачається досить проблематичним, а існуючі прогалини в законодавстві можуть призвести до значних зловживань, що у свою чергу, підірве довіру до векселя як цінного паперу.

Однак можна зі впевненістю прогнозувати, що по мірі посилення правового поля, яке б забезпечувало процедуру стягнення боргів за векселями, ліквідність українського вексельного ринку різко зросте, як і кількість векселів з твердими котировками, однак лише за умови політичної волі наших законотворців.