Вступ

Загальновідомо,  що  кримінальне  процесуальне  законодавство  має розроблятися  відповідно  до  конституційних  засад  судочинства,  які обумовлюють регулювання кримінальних процесуальних  відносин таким чином, щоб здійснення прав і законних інтересів не ставилося в залежність від  діяльності  органів  досудового  розслідування,  прокурора,  слідчого судді  чи  суду.  Для  цього  правова  держава  на  сучасному  етапі  розвитку повинна мати відповідну систему регуляторів, процедур та процесуальних інститутів, що гарантують захист суб’єктивних прав особи.

Одним  з  таких  регуляторів  є  засади  (принципи)  кримінального провадження. В свою чергу, варто наголосити, що виключно у своєму взаємозв’язку, і у випадку реалізації всіх передбачених законодавством засад можна говорити про реальне забезпечення прав і свобод в країні, демократичних засад здійснення кримінального судочинства.

Презумпція невинуватості, як одна з перших закріплених на міжнародному рівні засад кримінального судочинства походить від законодавчого забезпечення основоположних, природних прав людини, що актуалізує дослідження її місця та ролі в системі засад кримінального процесу.

Дослідженням аналізованого питання займались такі вчені, як В.В. Сташис, В.І. Борисов, Ю.В. Баулін, Є.Г. Коваленко, А.В. Молдован, С.М. Мельник, З.М. Будько та інші вчені, наукові напрацювання яких використовувались в процесі написання роботи.

Об’єктом роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності та дотриманням процедури таких дій органами державної влади. Предметом роботи, в свою чергу, є значення та реалізація аналізованого принципу на всіх стадіях кримінального судочинства.