ВИСНОВОК

   Згадуючи мету даної роботи, варто зазначити, що ця праця була лише спробою вкотре довести космологічне тлумачення Ероса у діалозі Платона і, очевидно, не є працею безпрецедентною. Проте мету можна вважати виконаною, адже врешті-решт, проаналізувавши детально кожну окрему промову діалогу, ми прийшли до висновку, що Платон все ж наводить своє бачення Ероса, спростовуючи майже всі попередні тези. Шляхом майстерної драматургічної гри Платон вводить в обговорення декількох «контр взірців», на основі яких формується остання промова – промова Сократа, як маніфестація платонівського вчення про Ерос, принаймні в діалозі «Бенкет».

         Платон представляє Ероса перш за все як провідника, який забезпечує тривання та стабільність буття в світі смертного, як «духа-посередника» між фізичним космосом та світом духовним, підтверджуючи це, зокрема, міфічною історією про Ероса.

   Ерос виступає як любов до краси, як одвічне прагнення до неї. А оскільки Краса – це і є найвищий прояв Блага, то Ерос – це перш за все прагнення до вищого Блага, яке проявляється у фізичному вимірі в людському щасті. А оскільки людська природа проявляє себе саме в цьому прагненні – прагненні до щастя, а отже і до Блага, то Ерос присутній в кожній людині як сила, яка визначає всі її вчинки, які так чи інакше є способами заволодіння цим Благом. Більше того, щоб стати  дійсно щасливою, людина прагне оволодіти Благом назавжди (Symp. 204d-205a). Тому і Ерос є не лише можливістю осягнути щастя, а й оволодіти Благом у безчасовому режимі, володіти ним нескінченно, вічно.

Звідси і бажання Ероса «породжувати у красі», адже лише кожного разу нове народження здатне створити процес, який дозволяє смертному осягнути безсмертне. (Symp. 206b). Адже Благо, якого так прагнуть всі живі створіння