Вчення Платона про Ерос («Бенкет»)
31

закоханий робить крок до осягнення краси знання і, насамкінець, доходить до споглядання прекрасного в собі, тобто «ідеї» прекрасного як вершини так званої «еротичної ліствиці». Цей етап відкриває закоханому безвідносну та безумовну красу, яка є незмінною та вічною, і проявляється в тілах лише частково. Ця краса, ця «ідея» прекрасного є найвищим проявом блага, тому з певної точки зори навіть переважає над самою ідеєю блага.

Прекрасне – це єдине серед духовних речей, що може сприйматися чуттями, тому воно і займає в платонівській метафізиці дещо вище онтологічне місце між духовним та чуттєвим, а Ерос – виступає провідником між ними і виконує своє посередницьке завдання. Саме від прекрасного, яке поєднує духовне та чуттєве, Ерос отримав свою посередницьку функцію і силу її виконувати, тому він і дозволяє споглядачу щоразу вище підніматися по етапам осягнення краси, по «еротичній ліствиці». І свою мету Ерос вбачає в спогляданні Краси, що є проявом божественного Блага. Причому споглядання нескінченного, вічного, здобуття Блага назавжди, яке проявляється в бажанні осягнути вічність, поринути у безсмертя.

Врешті-решт, чи не найважливішим, певно, є той факт, що Платон, вишукуючи істинну природу Ероса, виводить його на метафізичний рівень, в абсолютно інший вимір. Звідси – розуміння платонівського Ероса як поетапного піднесення до пізнання істинно сущої краси, як безперервний рух вгору в божій подобі на шляху самовдосконалення та повертання від темряви до світла, від невігластва до істинної мудрості та осягнення світу ідей, пізнання істинної природи сущого.