Нерівномірність ще більшою мірою властива географічній структурі торгівлі послугами. Лідерами тут є вісім найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70 % світового експорту послуг і понад 50 % їх імпорту. Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються, за винятком ряду «нових індустріальних країн».

Необхідність зовнішньої торгівлі для будь-якої без винятку країни зумовлена такими чинниками:

• зростанням у світі попиту на різні види палива, сировини, матеріалів, комплектуючих тощо;

• неможливістю забезпечити себе власними силами паливом, сировиною, матеріалами тощо;

• наявністю специфічних продовольчих товарів, які споживаються в усьому світі, але можуть вироблятись лише в окремих його регіонах (кава, какао, чай, цитрусові тощо);

• існуванням потреби в одержанні іноземної валюти.

Отже, кожній країні, навіть високорозвиненій державі, зовнішня торгівля вкрай необхідна. Тому хибною є так звана теорія автаркії, тобто створення замкнутого самодостатнього господарства в межах окремої країни, згідно з якою розвинена держава здатна обійтися без імпорту закордонної продукції за допомогою винайдення якихось замінників, штучних матеріалів тощо. Таку політику здійснювали нацистська Німеччина та фашистська Італія напередодні Другої світової війни.

Для невеликих країн значення зовнішньої торгівлі, особливо експорту (вивозу) товарів має істотне, іноді виняткове значення. Адже ці країни не в змозі продукувати всі види товарів, а лише деякі. При цьому потрібен випуск великої кількості цих товарів, інакше виробництво продукції буде нерентабельним.